Засідання в човнах.

Маршрут Київ-Москва-Набережні Челни (це вже Татарстан) не був для мене новим. Багато разів у минулому доводилось долати простори Росії, але це був наземний транспорт – потяг чи автомобіль. На цей раз – повітрям. Не секрет, що в літаках ми молимось трішки більше, ніж на земній тверді. Я не виняток. «Ти, Господи, Той, що прокладаєш дорогу вітрам. Нехай же в небесах Тобою прокладеться маршрут нашого «Боїнга»…»
А, взагалі-то, з висоти польоту наша і російська земля дуже схожі. Особливо взимку. Бог дивиться на нас з небес, а не по горизонталі. З небесної точки зору ми всі рівні…
Власне, а чому я про це все?
Справа в тому, що в Набережних Челнах відбувалося засідання Правління Російської Церкви ХВЕ. Нове керівництво Російської Церкви практикує проведення Правлінь Церкви у різних регіонах країни.
Метою моєї поїздки було донести інформацію про рішення Комітету єпископів ЦХВЕУ стосовно деяких місіонерських проектів. Один з них, нещодавно прийнятий, має назву «Україна-Тува – мости братерства». Варто зауважити, що нове керівництво Російської Церкви пріоритетними завданнями бачить євангелізацію та місіонерство у своїй країні. А тому ідея про співпрацю з ЦХВЕ України та об’єднання церков у Туві сприймалося дуже позитивно. А, можливо, ще й тому, що майже всі члени Правління РЦ ХВЕ – етнічні українці. Старший єпископ Російської Церкви Едуард Грабовенко зауважив: «Ми дякуємо Богу за плідну співпрацю з Україною. Не тільки Туву, а, по меншій мірі, ще десяток регіонів у Росії, ми зможемо запропонувати для співпраці з українськими церквами та Об’єднаннями…»
…Величезний вогняний факел у районі Нижнєкамського добре видно у вікно ілюмінатора. Він не гасне ні вдень, ні вночі. Цей вогонь – продукт технологій виробництва. Нехай би ніколи не згасав запал жертовності і любові до не спасенних грішників у серцях посланців українських церков на просторах Росії.
02-04.03.2011
Київ-Москва-Н.Челни-Сімферополь