Без перекладу

Сумно тому, що не працюють перекладачі, і все що я можу робити слухаючи доповідача — це кивати головою і здогадуватися, хоча про що здогадуватися коли тільки деякі окремі слова для тебе мають зміст, а решта набір звуків. Сумно, хоча можна спробувати з окремих слів будувати свою власну мозаїку, власне бачення теми на основі знайомих слів. Але чи буде це тим, про що говорить промовець? Бог говорить до нас, проте не зажди ми можемо чути і розуміти це повністю. Тільки деякі фрагменти що дозволяють складати нашій уяві розуміння цілого…

…А продовжую вже в літаку, десь над Прибалтикою чи Білоруссю. Гул турбін і сто відтінків білого під крилом лайнера. Як правило, ми бачимо хмари, дивлячись вгору. З ілюмінатора літака картина зовсім інакша. Засніжені поля то рівно-безкраї, то раптом поорані глибокими прірвами, громадяться величними конусами гірських вершин, то раптом ніжною вуаллю весільного вельона нареченої легко закутують обрій…

Потроху вечоріє, місяць не жовтий, а молочно білий прилаштувався на крилі, то заглядає в ілюмінатор, то крадькома, геть схиляючи круглу голову, зиркає на розріз у широкому подолі хмар…

Слів немає, перекладача немає, небесна тканина змінюється щохвилини й поволі пливе назад. «Господи, що Ти хочеш сказати цій нікчемній порошині в літаку, що лине понад хмарами? Переклади мені, Господи, в думку і слово велич і могутність Твого творіння, щоб обмежений розум збагнув безмежжя Твоєї потуги!» … такі думки навіяли обставини життєві — лекція без перекладача й громаддя хмар під крилом авіалайнера.

«Починаємо зниження, погода у Києві +9…» — це командир корабля інформує. О, вже дві години пролетіло? Якось непомітно зовсім. Дякую, Господи за маленький фрагмент перекладу.

Читайте также:

Добавить комментарий